На свято останнього дзвоника з усіх куточків України з’їжджаються до стін рідної Яланецької школи її випускники, щоб зустрітися знову шкільною родиною, поділитися радощами, перемогами і просто потиснути руку другові, з яким пройшло дитинство.
А літа все летять,
Скронь торкаються крилами сивими,
Теплих весен дощі обмивають за ними жалі.
А для учнів своїх, ви лишаєтесь вічно красивими,
Другі наші батьки, щирі друзі мої, вчителі.
У осіннім вбранні
Вкотре школу обстануть тополі,
Журавлині ключі перетнуть небеса,
Їм - шукати тепла,вам - навчати
Знов щастю і долі,
Щоб цвіла наша юнь і краса.
Крізь безсоння ночей, гріють нас ваші стомлені очі ,
Хоч давно відлунав той останній, прощальний дзвінок.
Та з найдальших доріг ми завжди повернутися хочемо,
Коментарi